Розуміючи Україну

Чому почався Євромайдан в Україні?

Наприкінці листопада 2013 р. українці вийшли на вулиці з мирним протестом проти тогочасного президента Віктора Януковича, який відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, яка б тісніше інтегрувала країну до Європейського Союзу.

Оскільки протести на Майдані Незалежності в Києві (або на Майдані) продовжувалися і в 2014 році, уряд почав застосовувати жорсткі заходи проти демонстрантів. Масштаб протестів лише зростав і це перетворилося на те, що отримало назву “Революція гідності”. Ті, хто залишився на Майдані, наражалися на ризик штурму, викрадення, незаконних арештів та втрати роботи. 16 січня парламент прийняв серію репресивних законів, які суворо обмежували громадянське суспільство та право на протест. 22 січня у Києві в сутичках було вбито перших протестувальників. Загалом загинуло понад 100 цивільних осіб, більшість з них—20 та 21 лютого.

22 лютого після того, як Президент Янукович втік з країни, парламент проголосував за його зміщення та проведення нових виборів. 25 травня українці обрали Петра Порошенка президентом, а після жовтневих виборів до парламенту новий коаліційний уряд.

Проти чого протестував Євромайдан?

Протести стосувалися не лише вимоги щодо більш тісних відносин з ЄС; вони були спротивом проти відсутності правосуддя та пострадянської політики корупції та непотизму. Українці вийшли на вулиці, щоб побороти тотальну корупцію в країні, в першу чергу корупцію в уряді, запроваджену екс-президентом Януковичем та його поплічниками. Також вони боролися проти щоденної корупції та дріб’язкової несправедливості—необхідність дати хабар вчителю, щоб отримати кращі умови в класі для своїх дітей, лікарю—щоб отримати лікування, або інспектору ДАІ—щоб уникнути незаконних штрафів.

Активісти громадянського суспільства та НУО відіграли важливу роль в організації цього першого протестного руху. Незалежні засоби інформації України, включаючи «Українську правду», «Наші гроші» та «Слідство.Інфо», також зіграли ключову роль у викритті корупції, що зрештою вивело людей на вулиці у листопаді 2013 року.

Жорстокі заходи безжального уряду, які були застосовані у відповідь на ці перші протести, розбурхали прихильників Майдану та сприяли їх більшому єднанню. Цей імпульс, загострений вбивствами 20 та 21 лютого, призвів до усунення екс-президента Януковича від влади.

Що сталося у Криму і як це вплинуло на людей, що живуть там?

27 та 28 лютого проросійські бойовики захопили ключові будівлі у Криму і здобули контроль над Кримським півостровом, на якому проживає етнічна російська більшість. 16 березня на спірному референдумі, який Україна та Захід визнали нелегітимним, частина населення Криму зробила вибір на користь виходу із складу України. 18 березня російські та кримські лідери підписали угоду у Москві щодо приєднання регіону до Росії.

Після анексії Криму Росією багато людей з української спільноти та кримськотатарської меншини, побоюючись репресій, залишили регіон. Ті, хто залишився, зазнали переслідувань. Інші вразливі групи також постраждали; наприклад, пацієнти, які проходять лікування метадоном. Це колишні наркозалежні, яким не дозволено відповідно до російського законодавства приймати цей препарат. В наслідок цього в Криму померло приблизно 100 осіб.

Що відбувається на Сході України?

У квітні 2014 року проросійська сепаратистська активність поширилася на інші міста на Сході України, зокрема в Донецькій на Луганській областях. Це переросло у збройний конфлікт між українським урядом та сепаратистськими силами самопроголошених Донецької та Луганської Народних Республік, вимоги яких варіюються від самоуправління до приєднання до Росії.

Конфлікт призвів [PDF] до переміщення людей, загибелі цивільних осіб, руйнування інфраструктури та гуманітарної кризи.

  • За оцінками ООН між серединою квітня 2014 р. та січнем 2015 р. принаймні 5244 людей було вбито та 11862 поранено.
  • Близько 640000 українців втекли до інших країн.
  • По всій Україні налічується більш як 940000 внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
  • Верховенство права зруйновано, постійно повідомляється про недотримання прав людини на Сходні України, включаючи вбивства,тортури, викрадення заради викупу та примусову працю з боку збройних груп.

15 лютого 2015 р. набула чинності друга угода про припинення вогню—Mінськ II.

Як Фонди Відкритого Суспільства реагували на протести Євромайдану?

Міжнародний фонд «Відродження», що є частиною сім’ї Фондів Відкритого Суспільства, підтримує громадянське суспільство в Україні з 1990 року. Протягом 25 років фонд працює з інститутами громадянського суспільства, що захищають права людини та правосуддя, борються з корупцією, підтримують національні меншини України, включаючи татар та ромів, сприяють реформуванню охорони здоров’я та освіти і допомагають просуванню європейської інтеграції України.

Міжнародний фонд «Відродження» відігравав важливу роль у підтримці громадянського суспільства під час протестів ЄвроМайдану також. Фонд забезпечував юридичну допомогу, що надавалася громадським активістам, протестувальникам та журналістам протягом всієї кризи; забезпечував жертв насильства медичною допомогою; сприяв солідарності та організації громадянського суспільства; підтримував такі канали, як Громадське ТВ, у здійсненні незалежних прямих репортажів про події на Майдані; та документуванні випадків тортур, побиття, міліцейського та судового зловживання.

Якою є роль Фондів відкритого суспільства на сьогоднішній день в Україні?

Сьогодні Фонди Відкритого Суспільства та Міжнародний фонд «Відродження» продовжують роботу з громадянським суспільством в Україні задля досягнення важливих реформ в управлінні, правозастосуванні, правосудді, економічному розвитку, охороні здоров’я та освіті.

  • Ми підтримуємо організації громадянського суспільства, такі як Центр громадянських свобод, який допомагає розкривати злочини, скоєні під час протестів ЄвроМайдану.
  • Ми підтримуємо аналітичні центри, які проводять широкий аналіз щодо потреб у реформах у таких сферах, як боротьба з корупцією та розуміння суспільної думки щодо європейської інтеграції.
  • Ми підтримуємо незалежні журналістські проекти, такі як StopFake.org, веб-сайт, який перевіряє факти, повідомлення з новин та спростовує недостовірну інформацію та пропаганду про події в Україні.
  • Ми підтримуємо організації, які захищають права меншин в Україні, особливо тих, що внаслідок конфлікту були переміщені, як, наприклад, «Чіріклі», яка сприяє захисту прав ромів.
  • Ми підтримуємо організації, що сприяють розвитку охорони здоров’я, такі як «Пацієнти України», які працюють задля здійснення життєво важливих реформ новим українським урядом.
  • Ми підтримуємо громадську коаліцію «Правосуддя для миру на Донбасі», яка документує міжнародні злочини та порушення прав людини у зоні конфлікту у Східній Україні. Десять з тринадцяти членів цієї громадської коаліції—це НУО, зареєстровані у Донецькій та Луганській областях.
  • Ми підтримуємо такі групи, як Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД, який працює з наркозалежними у Криму, де лікування метадоном та буфенорфіном, яке здатне врятувати життя раптово припинилося після російської анексії.
  • Ми підтримуємо стратегічні дорадчі групи, які включають українських та міжнародних експертів і консультують новий український уряд з питань стратегічних підходів до реформування ключових сфер, таких як децентралізація, макроекономічні реформи, реформа державного управління, електронне урядування, охорона здоров’я, правосуддя та охорона правопорядку.

У відповідь на конфлікт на Сході України Фонди Відкритого Суспільства та Міжнародний фонд «Відродження» запровадили нові програми діяльності:

  • Ми підтримуємо організації, що працюють з тисячами внутрішньо переміщених осіб в Україні, включаючи «Восток-SOS», яка допомагає ВПО знайти помешкання та інші життєво важливі послуги, та Центр Зайнятості Вільних Людей, який допомагає ВПО у пошуку роботи.
  • Ми підтримуємо медіа-проекти, такі як Український кризовий медіа-центр, який слугує місцем міжнародних комунікацій щодо новин з України.

Ми відстоюємо неупереджене дослідження Міжнародним кримінальним судом подій на Майдані та на Сході України. Ми підтримуємо юристів та активістів, що домагаються правового захисту для жертв у національних та міжнародних судах.