Skip to main content

Питання і відповіді: захищаючи Україну

Протестувальники, які кричать у свої мегафони
Українські протестувальники викрикують гасла в свої мегафони під час мітингів біля посольства Росії в Києві, Україна, 22 лютого 2022 р. © Сергей Чузавков (Sergei Chuzavkov)/SOPA/Getty

Воєнне вторгнення Росії в Україну — це посягання на демократію, а також порушення міжнародного права. Через це також створилася неминуча загроза для мирного населення в країні, зокрема для співробітників, партнерів, а також бенефіціарів Міжнародного фонду «Відродження» (International Renaissance Foundation), який входить до фондів «Відкрите суспільство» та працює у країні з 1990 р. Віорел Урсу, директор філії Євразійської та Європейської програми фонду «Відкрите суспільство», ділиться своїми думками щодо історичних актів агресії Росії в регіоні, ролі фонду в Україні, а також того, що може зробити цивільне суспільство для подальшої мінімізації негативних наслідків.

Ви тривалий час займалися питаннями України й оточуючих регіонів. Розкажіть про свій досвід стосовно цієї країни й про те, як ви сприйняли новини про напад Росії.

Це досить особисте. Я працюю з фондом «Відкрите суспільство» протягом 20 років над питаннями України й цього регіону. На жаль, ми пережили багато схожих моментів. Історія постійно повторюється.

Я родом із Молдови. Я пам’ятаю ніч, яка була схожа на те, що відбулося в четвер. Це було 22 червня 1992 року, день мого закінчення школи. Мені було 17 років. Це мав бути одним із найщасливіших днів мого життя. Я отримав атестат і ми збиралися це відсвяткувати. І на шляху до місця святкування ми почули сирени й оголошення: усі заклади закриваються. Російські танки наближалися до міста.

Я згадав про це відчуття в четвер уранці, коли народ України прокинувся від звуку бомбардування поблизу Києва. Те, що відбувалося, для мене певною мірою не було чимось незнайомим. Але це було неочікуваним для багатьох жителів Києва, Харкова, Маріуполя, Одеси. Їм просто не вірилося, що це відбувається.

Міжнародний фонд «Відродження» є частиною мережі фондів «Відкрите суспільство». Вони близькі колеги й партнери по роботі. Що допомагає їм триматися в ці важкі часи?

Їхня безпека та захист є наразі нашою першочерговою задачею. Найважливішим нашим загальним питанням є те, як знайти спосіб, щоб зменшити людські страждання в найближчі дні та допомогти людям, що цього потребують, опинитися в безпеці.

Тобто, Європа має продемонструвати згуртованість і відкрити кордони для людей, що потребують притулку. Сподіваюся, Європа засвоїла уроки попередніх конфліктів і є більш гостинною до біженців.

Україна, як держава з переходом від радянського устрою до демократії, що розвивається, була важливим місцем благодійної діяльності фонду «Відкрите суспільство». Які, на вашу думку, є найбільш важливі внески?

Ми працюємо в Україні протягом понад 30 років. Ми були одним із перших фондів у країні після розпаду Радянського Союзу. Для нашого засновника, Джорджа Сороса, Україна займає особливе місце. Цій країні він приділяв багато часу, турботи й ресурсів.

Міжнародний фонд «Відродження» є втіленням унікального підходу фонду «Відкрите суспільство». Ми орієнтуємося на потреби місцевого населення. А ці потреби змінювалися з плином років. На початку 1990-их увага була зосереджена на розвитку критичного мислення. Ці люди мали систему, побудовану на єдиній ідеології. Багато з них не розуміли, що робити з пост-радянським світом. Тому ми зробили акцент на освіті – від дитячих садочків до вищої освіти та до грантів на навчання закордоном, яке надає нові перспективи. Багато уваги було зосереджено на бібліотеках, а також друці підручників.

Протягом років пріоритети змінилися. Наші зусилля стали значною мірою зосереджені на програмах охорони здоров’я. З підтримкою напрямків, яким найменше приділяли уваги. З профілактикою ВІЧ, паліативною допомогою. Забезпечення доступу до медичних і державних послуг. І протягом минулих 10 років, зважаючи на волю народу підтримувати демократію, що виражалося в протестах на Майдані, ми більше зосередилися на наданні людям можливості безпечно й безперервно брати участь у публічній політиці. Ця Україна провела незалежні й чесні вибори. Цей уряд звітував перед народом. Було посилено спроможність цього громадянського суспільства виявляти та викорінювати корупцію.

Як напад Росії вплинув на спроможність громадянського суспільства виконувати свої функції? Яку роль може воно відігравати в такій небезпечній ситуації, що швидко змінюється?

Україна має сильне й енергійне громадянське суспільство, що значно більше проявляється, ніж в інших країнах регіону. Найближчими днями ми очікуємо значне внутрішнє переміщення людей. Ми передбачаємо, що групи громадянського суспільства будуть організовуватися й мобілізуватися для надання допомоги, як це відбувалося в минулому. Ми могли бачити, як люди стоять у чергах на західних кордонах. Громадянському суспільству сусідніх країн також буде необхідно мобілізуватися, щоб допомогти відкрити кордони та прийняти тих, хто рятується від небезпеки.

Також необхідно зосередитися на зведенні до мінімуму страждань і шкоди. Та забезпеченні належного документування тих жорстоких злочинів, які наразі здійснюються. Світу потрібно знати, що відбувається. Відбувається війна військових та інформаційна війна. Громадянське суспільство й засоби масової інформації відіграють велику роль у тому, щоб висвітлювати реальну ситуацію та називати Росію тим, ким вона є – агресором.

Також потрібно, щоб громадянське суспільство сприяло згуртованості. Ми бачимо сильну відповідь Заходу, проте хочемо побачити глобальну відповідь. Жертвою може бути Україна, але напад Росії впливає на весь світ. Постійний член Ради Безпеки ООН відхиляє фундаментальні правила світової безпеки. Це проблема не лише України. Це стосується кожного.

Read more

Subscribe to updates about Open Society’s work around the world

By entering your email address and clicking “Submit,” you agree to receive updates from the Open Society Foundations about our work. To learn more about how we use and protect your personal data, please view our privacy policy.